شَعَرَ
Изглед
Изговор:
Значења:
- састављати (песме)
- писати (стихове)
- рецитовати стихове
Примери:
- .شَعَرَ الشَاعِرُ شِعْرًا رُومَنْسِيًّا
- Песник је рецитовао љубавну поезију.
Супротне речи:
- سَكَتَ - ћутати
Изреке и пословице:
- .شَعَرْنَا كُلُّنَا الشِعْرَ و لَكِن فَقَطْ الشُعَرَاءُ هُم الذِينَ يَشْعَرُونَ فِي كَلَامٍ
- Сви пишемо поезију, али само песници пишу стихове речима.
Значење | Имперфекат | Перфекат | Глаголска врста |
---|---|---|---|
састављати песме | يَشْعَرُ | شَعَرَ | 1. |
бити космат | يُشَعِّرُ | شَعَّرَ | 2. |
надметати се у састављању стихова | يُشَاعِرُ | شَاعَرَ | 3. |
бити космат | يُشْعِرُ | أَشْعَرَ | 4. |
бити длакав | يَتَشَعَّرُ | تَشَعَّرَ | 5. |
издавати се за песника | يَتَشَاعَرُ | تَشَاعَرَ | 6. |
/ | / | / | 7. |
/ | / | / | 8. |
/ | / | / | 9. |
осећати | يَسْتَكْتِبُ | إِسْتَشْعَرَ | 10. |
Асоцијације:
- شِعْرٌ - поезија
- قَصِيدَةٌ - поема
Изведене речи:
- شَعُرَ - постати песник
- َشَاعِرٌ - песник
- شاعِرٌ مُفْلِقٌ - изврстан песник
- شاعِرَةٌ - песникиња
- شاعِرِيَّةٌ - песничка природа, поетичност, песништво, поезија, песнички дар
- شَعّارٌ - рецитатор
- شِعْرٌ - песма, песништво, поезија, стих, знање; осећање
- شِعْرٌ تَمْثيلِيٌّ - драмска поезија
- شِعْرٌ غِنائِيٌّ - лирска поезија, лирика
- شِعْرٌ قِصَصِيٌّ - епска поезија, епика
- شِعْرِيٌّ - песнички, поетски
Сродни чланци са Википедије:
Преводи
[уреди]
|
|
Конјугација глагола شَعَرَ (шаʿара) — Прва глаголска врста
глаголска именица المصدر |
||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
партицип активни اسم الفاعل |
شَاعِرٌ (шāʿирун) (шāʿирун) | |||||||||||
партицип пасивни اسم المفعول |
مَشْعُورٌ (машʿūрун) (машʿūрун) | |||||||||||
актив الفعل المعلوم | ||||||||||||
једнина المفرد |
двојина المثنى |
множина الجمع | ||||||||||
1. лице المتكلم |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب |
1. лице المتكلم |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب | |||||
индикатив перфекта الماضي |
m | شَعَرْتُ (шаʿарту) (шаʿарту) |
شَعَرْتَ (шаʿарта) (шаʿарта) |
شَعَرَ (шаʿара) |
شَعَرْتُمَا (шаʿартумā) (шаʿартумā) |
شَعَرَا (шаʿарā) (шаʿарā) |
شَعَرْنَا (шаʿарнā) (шаʿарнā) |
شَعَرْتُمْ (шаʿартум) (шаʿартум) |
شَعَرُوا (шаʿарū) (шаʿарū) | |||
ф | شَعَرْتِ (шаʿарти) (шаʿарти) |
شَعَرَتْ (шаʿарат) (шаʿарат) |
شَعَرَتَا (шаʿаратā) (шаʿаратā) |
شَعَرْتُنَّ (шаʿартунна) (шаʿартунна) |
شَعَرْنَ (шаʿарна) (шаʿарна) | |||||||
индикатив имперфекта المضارع |
m | أَشْعُرُ (ʾашʿуру) (ʾашʿуру) |
تَشْعُرُ (ташʿуру) (ташʿуру) |
يَشْعُرُ (yашʿуру) (yашʿуру) |
تَشْعُرَانِ (ташʿурāни) (ташʿурāни) |
يَشْعُرَانِ (yашʿурāни) (yашʿурāни) |
نَشْعُرُ (нашʿуру) (нашʿуру) |
تَشْعُرُونَ (ташʿурūна) (ташʿурūна) |
يَشْعُرُونَ (yашʿурūна) (yашʿурūна) | |||
ф | تَشْعُرِينَ (ташʿурīна) (ташʿурīна) |
تَشْعُرُ (ташʿуру) (ташʿуру) |
تَشْعُرَانِ (ташʿурāни) (ташʿурāни) |
تَشْعُرْنَ (ташʿурна) (ташʿурна) |
يَشْعُرْنَ (yашʿурна) (yашʿурна) | |||||||
конјунктив المضارع المنصوب |
m | أَشْعُرَ (ʾашʿура) (ʾашʿура) |
تَشْعُرَ (ташʿура) (ташʿура) |
يَشْعُرَ (yашʿура) (yашʿура) |
تَشْعُرَا (ташʿурā) (ташʿурā) |
يَشْعُرَا (yашʿурā) (yашʿурā) |
نَشْعُرَ (нашʿура) (нашʿура) |
تَشْعُرُوا (ташʿурū) (ташʿурū) |
يَشْعُرُوا (yашʿурū) (yашʿурū) | |||
ф | تَشْعُرِي (ташʿурī) (ташʿурī) |
تَشْعُرَ (ташʿура) (ташʿура) |
تَشْعُرَا (ташʿурā) (ташʿурā) |
تَشْعُرْنَ (ташʿурна) (ташʿурна) |
يَشْعُرْنَ (yашʿурна) (yашʿурна) | |||||||
јусив المضارع المجزوم |
m | أَشْعُرْ (ʾашʿур) (ʾашʿур) |
تَشْعُرْ (ташʿур) (ташʿур) |
يَشْعُرْ (yашʿур) (yашʿур) |
تَشْعُرَا (ташʿурā) (ташʿурā) |
يَشْعُرَا (yашʿурā) (yашʿурā) |
نَشْعُرْ (нашʿур) (нашʿур) |
تَشْعُرُوا (ташʿурū) (ташʿурū) |
يَشْعُرُوا (yашʿурū) (yашʿурū) | |||
ф | تَشْعُرِي (ташʿурī) (ташʿурī) |
تَشْعُرْ (ташʿур) (ташʿур) |
تَشْعُرَا (ташʿурā) (ташʿурā) |
تَشْعُرْنَ (ташʿурна) (ташʿурна) |
يَشْعُرْنَ (yашʿурна) (yашʿурна) | |||||||
императив الأمر |
m | اُشْعُرْ (ушʿур) (ушʿур) |
اُشْعُرَا (ушʿурā) (ушʿурā) |
اُشْعُرُوا (ушʿурū) (ушʿурū) |
||||||||
ф | اُشْعُرِي (ушʿурī) (ушʿурī) |
اُشْعُرْنَ (ушʿурна) (ушʿурна) | ||||||||||
пасив الفعل المجهول | ||||||||||||
једнина المفرد |
двојина المثنى |
множина الجمع | ||||||||||
1. лице المتكلم |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب |
1. лице المتكلم |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب | |||||
индикатив перфекта الماضي |
m | شُعِرْتُ (шуʿирту) (шуʿирту) |
شُعِرْتَ (шуʿирта) (шуʿирта) |
شُعِرَ (шуʿира) |
شُعِرْتُمَا (шуʿиртумā) (шуʿиртумā) |
شُعِرَا (шуʿирā) (шуʿирā) |
شُعِرْنَا (шуʿирнā) (шуʿирнā) |
شُعِرْتُمْ (шуʿиртум) (шуʿиртум) |
شُعِرُوا (шуʿирū) (шуʿирū) | |||
ф | شُعِرْتِ (шуʿирти) (шуʿирти) |
شُعِرَتْ (шуʿират) (шуʿират) |
شُعِرَتَا (шуʿиратā) (шуʿиратā) |
شُعِرْتُنَّ (шуʿиртунна) (шуʿиртунна) |
شُعِرْنَ (шуʿирна) (шуʿирна) | |||||||
индикатив имперфекта المضارع |
m | أُشْعَرُ (ʾушʿару) (ʾушʿару) |
تُشْعَرُ (тушʿару) (тушʿару) |
يُشْعَرُ (yушʿару) (yушʿару) |
تُشْعَرَانِ (тушʿарāни) (тушʿарāни) |
يُشْعَرَانِ (yушʿарāни) (yушʿарāни) |
نُشْعَرُ (нушʿару) (нушʿару) |
تُشْعَرُونَ (тушʿарūна) (тушʿарūна) |
يُشْعَرُونَ (yушʿарūна) (yушʿарūна) | |||
ф | تُشْعَرِينَ (тушʿарīна) (тушʿарīна) |
تُشْعَرُ (тушʿару) (тушʿару) |
تُشْعَرَانِ (тушʿарāни) (тушʿарāни) |
تُشْعَرْنَ (тушʿарна) (тушʿарна) |
يُشْعَرْنَ (yушʿарна) (yушʿарна) | |||||||
конјунктив المضارع المنصوب |
m | أُشْعَرَ (ʾушʿара) (ʾушʿара) |
تُشْعَرَ (тушʿара) (тушʿара) |
يُشْعَرَ (yушʿара) (yушʿара) |
تُشْعَرَا (тушʿарā) (тушʿарā) |
يُشْعَرَا (yушʿарā) (yушʿарā) |
نُشْعَرَ (нушʿара) (нушʿара) |
تُشْعَرُوا (тушʿарū) (тушʿарū) |
يُشْعَرُوا (yушʿарū) (yушʿарū) | |||
ф | تُشْعَرِي (тушʿарī) (тушʿарī) |
تُشْعَرَ (тушʿара) (тушʿара) |
تُشْعَرَا (тушʿарā) (тушʿарā) |
تُشْعَرْنَ (тушʿарна) (тушʿарна) |
يُشْعَرْنَ (yушʿарна) (yушʿарна) | |||||||
јусив المضارع المجزوم |
m | أُشْعَرْ (ʾушʿар) (ʾушʿар) |
تُشْعَرْ (тушʿар) (тушʿар) |
يُشْعَرْ (yушʿар) (yушʿар) |
تُشْعَرَا (тушʿарā) (тушʿарā) |
يُشْعَرَا (yушʿарā) (yушʿарā) |
نُشْعَرْ (нушʿар) (нушʿар) |
تُشْعَرُوا (тушʿарū) (тушʿарū) |
يُشْعَرُوا (yушʿарū) (yушʿарū) | |||
ф | تُشْعَرِي (тушʿарī) (тушʿарī) |
تُشْعَرْ (тушʿар) (тушʿар) |
تُشْعَرَا (тушʿарā) (тушʿарā) |
تُشْعَرْنَ (тушʿарна) (тушʿарна) |
يُشْعَرْنَ (yушʿарна) (yушʿарна) |