كَشَفَ
Изглед
Изговор:
Значења:
- открити
- разоткрити
- показати
- прорицати
- изложити
- објавити
- пронаћи
Примери:
- .إِكْتَشَفَتْ أَمْرِيكَا سَنَةَ ١٤٩٢
- Америка је откривена 1492. године.
Значење | Имперфекат | Перфекат | Глаголска врста |
---|---|---|---|
открити | يَكْشِفُ | كَشَفَ | 1. |
откривати | يُكَشِّفُ | كَشَّفَ | 2. |
откривати | يُكَاشِفُ | كَاشَفَ | 3. |
открити десни | يُكْشِفُ | أَكْشَفَ | 4. |
разоткрити | يَتَكَشَّفُ | تَكَشَّفَ | 5. |
открити се недостаци једни другима | يَتَكَاشَفُ | تَكَاشَفَ | 6. |
бити (раз)откривен | يَنْكَشِفُ | إِنْكَشَفَ | 7. |
разоткрити, показати | يَكْتَشِفُ | إِكْتَشَفَ | 8. |
/ | / | / | 9. |
открити, испитати | يَسْتَكْشِفُ | إِسْتَكْشَفَ | 10. |
Супротне речи:
- خَبَّأَ - сакрити
Изреке и пословице:
- .تَكْشِفُ المُصِيبَةُ عادَةً الخُلُقَ وَ تُخَبِّأُهُ السَعادَةُ
- Несрећа обично открива ћуд, а срећа је сакрива.
Асоцијације:
Изведене речи:
- كَشَّفَ - истраживати
- كاشَفَ - откривати
- تَكَشَّفَ - бити видљив; испољити се
- إِنْكَشَفَ - бити разоткривен
- إِكْتَشَفَ - изумети
- إِسْتِكْشافٌ - проналазак
- كاشِفٌ - откривач, проналазач
- كَشَّافٌ - изумитељ
- كَشْفٌ - откриће
- مُكاشِفٌ - видовњак
Сродни чланци са Википедије:
Преводи
[уреди]
|
|
Конјугација глагола كَشَفَ (кашафа) — Прва глаголска врста
глаголска именица المصدر |
||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
партицип активни اسم الفاعل |
كَاشِفٌ (кāшифун) (кāшифун) | |||||||||||
партицип пасивни اسم المفعول |
مَكْشُوفٌ (макшūфун) (макшūфун) | |||||||||||
актив الفعل المعلوم | ||||||||||||
једнина المفرد |
двојина المثنى |
множина الجمع | ||||||||||
1. лице المتكلم |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب |
1. лице المتكلم |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب | |||||
индикатив перфекта الماضي |
m | كَشَفْتُ (кашафту) (кашафту) |
كَشَفْتَ (кашафта) (кашафта) |
كَشَفَ (кашафа) |
كَشَفْتُمَا (кашафтумā) (кашафтумā) |
كَشَفَا (кашафā) (кашафā) |
كَشَفْنَا (кашафнā) (кашафнā) |
كَشَفْتُمْ (кашафтум) (кашафтум) |
كَشَفُوا (кашафū) (кашафū) | |||
ф | كَشَفْتِ (кашафти) (кашафти) |
كَشَفَتْ (кашафат) (кашафат) |
كَشَفَتَا (кашафатā) (кашафатā) |
كَشَفْتُنَّ (кашафтунна) (кашафтунна) |
كَشَفْنَ (кашафна) (кашафна) | |||||||
индикатив имперфекта المضارع |
m | أَكْشُفُ (ʾакшуфу) (ʾакшуфу) |
تَكْشُفُ (такшуфу) (такшуфу) |
يَكْشُفُ (yакшуфу) (yакшуфу) |
تَكْشُفَانِ (такшуфāни) (такшуфāни) |
يَكْشُفَانِ (yакшуфāни) (yакшуфāни) |
نَكْشُفُ (накшуфу) (накшуфу) |
تَكْشُفُونَ (такшуфūна) (такшуфūна) |
يَكْشُفُونَ (yакшуфūна) (yакшуфūна) | |||
ф | تَكْشُفِينَ (такшуфīна) (такшуфīна) |
تَكْشُفُ (такшуфу) (такшуфу) |
تَكْشُفَانِ (такшуфāни) (такшуфāни) |
تَكْشُفْنَ (такшуфна) (такшуфна) |
يَكْشُفْنَ (yакшуфна) (yакшуфна) | |||||||
конјунктив المضارع المنصوب |
m | أَكْشُفَ (ʾакшуфа) (ʾакшуфа) |
تَكْشُفَ (такшуфа) (такшуфа) |
يَكْشُفَ (yакшуфа) (yакшуфа) |
تَكْشُفَا (такшуфā) (такшуфā) |
يَكْشُفَا (yакшуфā) (yакшуфā) |
نَكْشُفَ (накшуфа) (накшуфа) |
تَكْشُفُوا (такшуфū) (такшуфū) |
يَكْشُفُوا (yакшуфū) (yакшуфū) | |||
ф | تَكْشُفِي (такшуфī) (такшуфī) |
تَكْشُفَ (такшуфа) (такшуфа) |
تَكْشُفَا (такшуфā) (такшуфā) |
تَكْشُفْنَ (такшуфна) (такшуфна) |
يَكْشُفْنَ (yакшуфна) (yакшуфна) | |||||||
јусив المضارع المجزوم |
m | أَكْشُفْ (ʾакшуф) (ʾакшуф) |
تَكْشُفْ (такшуф) (такшуф) |
يَكْشُفْ (yакшуф) (yакшуф) |
تَكْشُفَا (такшуфā) (такшуфā) |
يَكْشُفَا (yакшуфā) (yакшуфā) |
نَكْشُفْ (накшуф) (накшуф) |
تَكْشُفُوا (такшуфū) (такшуфū) |
يَكْشُفُوا (yакшуфū) (yакшуфū) | |||
ф | تَكْشُفِي (такшуфī) (такшуфī) |
تَكْشُفْ (такшуф) (такшуф) |
تَكْشُفَا (такшуфā) (такшуфā) |
تَكْشُفْنَ (такшуфна) (такшуфна) |
يَكْشُفْنَ (yакшуфна) (yакшуфна) | |||||||
императив الأمر |
m | اُكْشُفْ (укшуф) (укшуф) |
اُكْشُفَا (укшуфā) (укшуфā) |
اُكْشُفُوا (укшуфū) (укшуфū) |
||||||||
ф | اُكْشُفِي (укшуфī) (укшуфī) |
اُكْشُفْنَ (укшуфна) (укшуфна) | ||||||||||
пасив الفعل المجهول | ||||||||||||
једнина المفرد |
двојина المثنى |
множина الجمع | ||||||||||
1. лице المتكلم |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب |
1. лице المتكلم |
2. лице المخاطب |
3. лице الغائب | |||||
индикатив перфекта الماضي |
m | كُشِفْتُ (кушифту) (кушифту) |
كُشِفْتَ (кушифта) (кушифта) |
كُشِفَ (кушифа) |
كُشِفْتُمَا (кушифтумā) (кушифтумā) |
كُشِفَا (кушифā) (кушифā) |
كُشِفْنَا (кушифнā) (кушифнā) |
كُشِفْتُمْ (кушифтум) (кушифтум) |
كُشِفُوا (кушифū) (кушифū) | |||
ф | كُشِفْتِ (кушифти) (кушифти) |
كُشِفَتْ (кушифат) (кушифат) |
كُشِفَتَا (кушифатā) (кушифатā) |
كُشِفْتُنَّ (кушифтунна) (кушифтунна) |
كُشِفْنَ (кушифна) (кушифна) | |||||||
индикатив имперфекта المضارع |
m | أُكْشَفُ (ʾукшафу) (ʾукшафу) |
تُكْشَفُ (тукшафу) (тукшафу) |
يُكْشَفُ (yукшафу) (yукшафу) |
تُكْشَفَانِ (тукшафāни) (тукшафāни) |
يُكْشَفَانِ (yукшафāни) (yукшафāни) |
نُكْشَفُ (нукшафу) (нукшафу) |
تُكْشَفُونَ (тукшафūна) (тукшафūна) |
يُكْشَفُونَ (yукшафūна) (yукшафūна) | |||
ф | تُكْشَفِينَ (тукшафīна) (тукшафīна) |
تُكْشَفُ (тукшафу) (тукшафу) |
تُكْشَفَانِ (тукшафāни) (тукшафāни) |
تُكْشَفْنَ (тукшафна) (тукшафна) |
يُكْشَفْنَ (yукшафна) (yукшафна) | |||||||
конјунктив المضارع المنصوب |
m | أُكْشَفَ (ʾукшафа) (ʾукшафа) |
تُكْشَفَ (тукшафа) (тукшафа) |
يُكْشَفَ (yукшафа) (yукшафа) |
تُكْشَفَا (тукшафā) (тукшафā) |
يُكْشَفَا (yукшафā) (yукшафā) |
نُكْشَفَ (нукшафа) (нукшафа) |
تُكْشَفُوا (тукшафū) (тукшафū) |
يُكْشَفُوا (yукшафū) (yукшафū) | |||
ф | تُكْشَفِي (тукшафī) (тукшафī) |
تُكْشَفَ (тукшафа) (тукшафа) |
تُكْشَفَا (тукшафā) (тукшафā) |
تُكْشَفْنَ (тукшафна) (тукшафна) |
يُكْشَفْنَ (yукшафна) (yукшафна) | |||||||
јусив المضارع المجزوم |
m | أُكْشَفْ (ʾукшаф) (ʾукшаф) |
تُكْشَفْ (тукшаф) (тукшаф) |
يُكْشَفْ (yукшаф) (yукшаф) |
تُكْشَفَا (тукшафā) (тукшафā) |
يُكْشَفَا (yукшафā) (yукшафā) |
نُكْشَفْ (нукшаф) (нукшаф) |
تُكْشَفُوا (тукшафū) (тукшафū) |
يُكْشَفُوا (yукшафū) (yукшафū) | |||
ф | تُكْشَفِي (тукшафī) (тукшафī) |
تُكْشَفْ (тукшаф) (тукшаф) |
تُكْشَفَا (тукшафā) (тукшафā) |
تُكْشَفْنَ (тукшафна) (тукшафна) |
يُكْشَفْنَ (yукшафна) (yукшафна) |