شَرَعَ

Бог ствара и одређује душу доброг човека.

Корен: ش ر ع*

Изговор:

DIN: šaraʿa  

Аудио:

noicon

(датотека)

Значења:

1. увести
2. прописати
3. створити
4. показати
5. објаснити
6. објавити
7. стајати уз пут
8. почети

Примери:

.شَرَعَ أحْمَدُ القَواعِدَ لِتَأْسيسِ الشَرِكَةِ

Ахмед је прописао правила за оснивање фирме.

Значење	Имперфекат	Перфекат	Глаголска врста
издати, увести	يَشْرَعُ	شَرَعَ	1.
показати, обележити	يُشَرِّعُ	شَرَّعَ	2.
поднети тужбу	يُشَارِعُ	شَارَعَ	3.
довољно дати	يُشْرِعُ	أَشْرَعَ	4.
студирати право	يَتَشَرَّعُ	تَشَرَّعَ	5.
међусобно се парничити	يَتَشَارَعُ	تَشَارَعَ	6.
/	/	/	7.
уписати се, бити уписан	يَشْتَرِعُ	إِشْتَرَعَ	8.
/	/	/	9.
/	/	/	10.

Синоними:

• أَلَفَ - створити
• قَنَّنَ - показати
• بَدَأَ - почети
• أخَذَ - почети

Изреке и пословице:

.يَبْدُو أَنَّنِي سَأَعِيشُ وَأَمُوتُ فَقِيراً ، فَمِنْ الصَّعْبِ عَلَى رَجُلِ فِي الخَمْسِينِ أَنْ يَشْرَعَ فِي تَعَلُّمِ أُصُولِ السَّرْقَةِ

Чини ми се да ћу живети и умрети као сиромах, јер, тешко је да човек у педесетим годинама почне да учи како да краде. - Мухамед Афифи

Асоцијације:

• قانونٌ - закон
• تَشْريعٌ - законодавство

Изведене речи:

• شارِعٌ - улица
• شِرْعَةٌ - тетива
• شُروعٌ - започињање
• مَشْروعٌ - пројекат
• شَريعَةٌ - верозакон, шеријат
• شَريعَيٌّ - законодавни
• مَشْرَعَةٌ - појило

Сродни чланци са Википедије:

شَرَعَ

Преводи

Енглески: [1] commence ☞en Италијански: [1] spettacolo ☞it Немачки: [1] zeigen ☞de Шпански: [1] mostrar ☞es Француски: [1] montrer ☞fr Фински: [1] näyttää ☞fi Грчки: [1] σόου ☞el

Руски: [1] показать ☞ru Португалски: [1] exposição ☞pt Македонски: [1] покажуваат ☞mk Српски: [1] показати ☞sr Мађарски: [1] előadás ☞hu Бугарски: [1] показват ☞bg Кинески: [1] 节目 ☞zh

Конјугација глагола شَرَعَ (шараʿа) — Прва глаголска врста

глаголска именица المصدر
партицип активни اسم الفاعل						شَارِعٌ (шāриʿун) (шāриʿун)
партицип пасивни اسم المفعول						مَشْرُوعٌ (машрūʿун) (машрūʿун)
актив الفعل المعلوم
		једнина المفرد				двојина المثنى			множина الجمع
		1. лице المتكلم	2. лице المخاطب	3. лице الغائب		2. лице المخاطب	3. лице الغائب		1. лице المتكلم	2. лице المخاطب	3. лице الغائب
индикатив перфекта الماضي	m	شَرَعْتُ (шараʿту) (шараʿту)	شَرَعْتَ (шараʿта) (шараʿта)	شَرَعَ (шараʿа)		شَرَعْتُمَا (шараʿтумā) (шараʿтумā)	شَرَعَا (шараʿā) (шараʿā)		شَرَعْنَا (шараʿнā) (шараʿнā)	شَرَعْتُمْ (шараʿтум) (шараʿтум)	شَرَعُوا (шараʿū) (шараʿū)
	ф		شَرَعْتِ (шараʿти) (шараʿти)	شَرَعَتْ (шараʿат) (шараʿат)			شَرَعَتَا (шараʿатā) (шараʿатā)			شَرَعْتُنَّ (шараʿтунна) (шараʿтунна)	شَرَعْنَ (шараʿна) (шараʿна)
индикатив имперфекта المضارع	m	أَشْرَعُ (ʾашраʿу) (ʾашраʿу)	تَشْرَعُ (ташраʿу) (ташраʿу)	يَشْرَعُ (yашраʿу) (yашраʿу)		تَشْرَعَانِ (ташраʿāни) (ташраʿāни)	يَشْرَعَانِ (yашраʿāни) (yашраʿāни)		نَشْرَعُ (нашраʿу) (нашраʿу)	تَشْرَعُونَ (ташраʿūна) (ташраʿūна)	يَشْرَعُونَ (yашраʿūна) (yашраʿūна)
	ф		تَشْرَعِينَ (ташраʿīна) (ташраʿīна)	تَشْرَعُ (ташраʿу) (ташраʿу)			تَشْرَعَانِ (ташраʿāни) (ташраʿāни)			تَشْرَعْنَ (ташраʿна) (ташраʿна)	يَشْرَعْنَ (yашраʿна) (yашраʿна)
конјунктив المضارع المنصوب	m	أَشْرَعَ (ʾашраʿа) (ʾашраʿа)	تَشْرَعَ (ташраʿа) (ташраʿа)	يَشْرَعَ (yашраʿа) (yашраʿа)		تَشْرَعَا (ташраʿā) (ташраʿā)	يَشْرَعَا (yашраʿā) (yашраʿā)		نَشْرَعَ (нашраʿа) (нашраʿа)	تَشْرَعُوا (ташраʿū) (ташраʿū)	يَشْرَعُوا (yашраʿū) (yашраʿū)
	ф		تَشْرَعِي (ташраʿī) (ташраʿī)	تَشْرَعَ (ташраʿа) (ташраʿа)			تَشْرَعَا (ташраʿā) (ташраʿā)			تَشْرَعْنَ (ташраʿна) (ташраʿна)	يَشْرَعْنَ (yашраʿна) (yашраʿна)
јусив المضارع المجزوم	m	أَشْرَعْ (ʾашраʿ) (ʾашраʿ)	تَشْرَعْ (ташраʿ) (ташраʿ)	يَشْرَعْ (yашраʿ) (yашраʿ)		تَشْرَعَا (ташраʿā) (ташраʿā)	يَشْرَعَا (yашраʿā) (yашраʿā)		نَشْرَعْ (нашраʿ) (нашраʿ)	تَشْرَعُوا (ташраʿū) (ташраʿū)	يَشْرَعُوا (yашраʿū) (yашраʿū)
	ф		تَشْرَعِي (ташраʿī) (ташраʿī)	تَشْرَعْ (ташраʿ) (ташраʿ)			تَشْرَعَا (ташраʿā) (ташраʿā)			تَشْرَعْنَ (ташраʿна) (ташраʿна)	يَشْرَعْنَ (yашраʿна) (yашраʿна)
императив الأمر	m		اِشْرَعْ (ишраʿ) (ишраʿ)			اِشْرَعَا (ишраʿā) (ишраʿā)				اِشْرَعُوا (ишраʿū) (ишраʿū)
	ф		اِشْرَعِي (ишраʿī) (ишраʿī)							اِشْرَعْنَ (ишраʿна) (ишраʿна)
пасив الفعل المجهول
		једнина المفرد				двојина المثنى			множина الجمع
		1. лице المتكلم	2. лице المخاطب	3. лице الغائب		2. лице المخاطب	3. лице الغائب		1. лице المتكلم	2. лице المخاطب	3. лице الغائب
индикатив перфекта الماضي	m	شُرِعْتُ (шуриʿту) (шуриʿту)	شُرِعْتَ (шуриʿта) (шуриʿта)	شُرِعَ (шуриʿа)		شُرِعْتُمَا (шуриʿтумā) (шуриʿтумā)	شُرِعَا (шуриʿā) (шуриʿā)		شُرِعْنَا (шуриʿнā) (шуриʿнā)	شُرِعْتُمْ (шуриʿтум) (шуриʿтум)	شُرِعُوا (шуриʿū) (шуриʿū)
	ф		شُرِعْتِ (шуриʿти) (шуриʿти)	شُرِعَتْ (шуриʿат) (шуриʿат)			شُرِعَتَا (шуриʿатā) (шуриʿатā)			شُرِعْتُنَّ (шуриʿтунна) (шуриʿтунна)	شُرِعْنَ (шуриʿна) (шуриʿна)
индикатив имперфекта المضارع	m	أُشْرَعُ (ʾушраʿу) (ʾушраʿу)	تُشْرَعُ (тушраʿу) (тушраʿу)	يُشْرَعُ (yушраʿу) (yушраʿу)		تُشْرَعَانِ (тушраʿāни) (тушраʿāни)	يُشْرَعَانِ (yушраʿāни) (yушраʿāни)		نُشْرَعُ (нушраʿу) (нушраʿу)	تُشْرَعُونَ (тушраʿūна) (тушраʿūна)	يُشْرَعُونَ (yушраʿūна) (yушраʿūна)
	ф		تُشْرَعِينَ (тушраʿīна) (тушраʿīна)	تُشْرَعُ (тушраʿу) (тушраʿу)			تُشْرَعَانِ (тушраʿāни) (тушраʿāни)			تُشْرَعْنَ (тушраʿна) (тушраʿна)	يُشْرَعْنَ (yушраʿна) (yушраʿна)
конјунктив المضارع المنصوب	m	أُشْرَعَ (ʾушраʿа) (ʾушраʿа)	تُشْرَعَ (тушраʿа) (тушраʿа)	يُشْرَعَ (yушраʿа) (yушраʿа)		تُشْرَعَا (тушраʿā) (тушраʿā)	يُشْرَعَا (yушраʿā) (yушраʿā)		نُشْرَعَ (нушраʿа) (нушраʿа)	تُشْرَعُوا (тушраʿū) (тушраʿū)	يُشْرَعُوا (yушраʿū) (yушраʿū)
	ф		تُشْرَعِي (тушраʿī) (тушраʿī)	تُشْرَعَ (тушраʿа) (тушраʿа)			تُشْرَعَا (тушраʿā) (тушраʿā)			تُشْرَعْنَ (тушраʿна) (тушраʿна)	يُشْرَعْنَ (yушраʿна) (yушраʿна)
јусив المضارع المجزوم	m	أُشْرَعْ (ʾушраʿ) (ʾушраʿ)	تُشْرَعْ (тушраʿ) (тушраʿ)	يُشْرَعْ (yушраʿ) (yушраʿ)		تُشْرَعَا (тушраʿā) (тушраʿā)	يُشْرَعَا (yушраʿā) (yушраʿā)		نُشْرَعْ (нушраʿ) (нушраʿ)	تُشْرَعُوا (тушраʿū) (тушраʿū)	يُشْرَعُوا (yушраʿū) (yушраʿū)
	ф		تُشْرَعِي (тушраʿī) (тушраʿī)	تُشْرَعْ (тушраʿ) (тушраʿ)			تُشْرَعَا (тушраʿā) (тушраʿā)			تُشْرَعْنَ (тушраʿна) (тушраʿна)	يُشْرَعْنَ (yушраʿна) (yушраʿна)